| Історія театру
Театр. Істрія та сьогодення
Наші витоки
Свою історію полтавський театр розпочав у 1808 році появою першого професійного російсько-українського театру, що мав назву “Полтавський вільний театр”. Театр проіснував до 1812 року.
У 1818 році театр розпочинає свій новий етап роботи під орудою видатного українського письменника І.П. Котляревського, який створює для полтавського театру свої драматичні твори “Москаль-чарівник”, “Наталка Полтавка”. Окремі ролі І.П. Котляревський пише персонально для актора трупи М.С. Щепкіна, яки саме під час роботи в Полтаві був викуплений з кріпацтва. Репертуар театру складався з комедій, опер, балету. Проіснував до 1821 року.
З того часу історія пам’ятає безліч різних театрів, що короткочасно працювали в місті, десятилітні періоди забуття театральної справи. У 1900 році в Полтаві відбулося урочисте відкриття нового театрального приміщення, що мало назву “Полтавський просвітницький будинок”. На честь цієї події було поставлено виставу “Ревізор” за М.В. Гоголем. Завісу до неї розписав Г.Г. Мясоєдов. Глядацька зала цього театру налічувала тисячу місць. Нині це реставрована будівля кінотеатру «Колос».
Урочистим вважається і 2 люте 1902 року, коли вийшла вистава за твором нашого земляка Панаса Мирного “Лимерівна” з видатною М. Заньковецькою у головній ролі. З нагоди 50-их роковин від дня смерті М.В. Гоголя театру присвоєно найменування “Гоголівський”.
З 1919 року театр почав називатися “Радянський театр ім. М.В. Гоголя”. Хоча своєї постійної трупи театр не мав, в Полтаві було кілька театральних колективів, що мали змогу, як і заїжджі театри, грати на його сцені: мандрівний робітничий театр опери та балету під керівництвом диригента Г. Вольгельмута, що поклав початок Дніпропетровському театру опери та балету, Полтавський робітничо-селянський театр, що згодом, прибравши назву Український драматичний, перебазувався до м. Артемівська, театр опери «Рух» та інші.
Історичні віхи, події, особистості
На весні 1936 року на базі Харківського комсомольського музичного театру створено постійну трупу, яку очолив режисер В. Скляренко. Театр отримав назву “Державний театр музичної драми” ( з 1937 року – обласний). Першою виставою театру була опера М. Мусоргського “Сорочинський ярмарок” ( 1.05. 1936) у постановці народного артиста УРСР В. Скляренка. За творчим профілем театр поєднав драматичний і оперний жанри: «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Майська ніч» Л. Юхвіда за М. Гоголем, «Назар Стодоля», «Катерина» Т. Шевченка, «За двома зайцями», «Ой, не ходи, Грицю…» М. Старицького, «Платон Кречет», «Правда» О. Корнійчука, «Міщанин у дворянстві» Ж.-Б. Мольєра, «Безталанна» І. Карпенко-Карого, «Дванадцята ніч» В. Шекспіра. У листопаді 1938 року до 100-річчя від дня смерті І.П. Котляревського театр здійснює постановку невмирущої “Наталки Полтавки” за участю народної артистки СРСР М. Литвиненко-Вольгемут.
У цей час в театрі працює плеяда талановитих акторів та режисерів: заслужений артист України А. Іванченко, заслужена артистка України Є. Селецька, заслужений артист України І. Мар’яненко, заслужений артист України Р. Єфименко, народний артист України В. Скляренко, артисти П. Захаров, К. Галайда, З. Лопатніченко, М. Цуканов.
Під час Великої Вітчизняної війни театральна трупа роз’єдналася. Частина колективу була евакуйована в Казахстан до міста Зирянівська, де театр об’єднався з робітничо-колгоспним театром м. Ізюму і продовжував працювати, виступаючи з воєнно-шефськими концертами. Інша частина лишається в окупованій Полтаві, де за участю видатного співака Б. Гмирі здійснює постановки оперних та музичних вистав. 7 березня 1944 року актори повертаються з евакуації, але приміщення театру було зруйновано. Тому театр деякий час працює у СШ.№ 3 по вулиці Куйбишева, де глядацька зала нараховувала 350 місць.
Праця талановитих режисерів І. Гайсинського, Ю. Лисенка, на чолі з головним режисером театру заслуженим артистом УРСР Р. Єфименком подарувала полтавському глядачеві нові постановки: «Маруся Богуславка» М. Старицького, «Ревізор» М. Гоголя, «Без вини винні», «Не все котові Масниця» О. Островського, «Весілля в Малинівці» Л. Юхвіда, «Діти сонця» М. Горького, «Лісова пісня» Лесі Українки, «Сто тисяч», «Суєта» І. Карпенка-Карого, «В степах України» О. Корнійчука та інші.
Щовечора чарували своєю грою на сцені народний артист України Є. Золотаренко, заслужена артистка України Л. Оніщенко, заслужений артист України І. Моровщик, заслужена артистка України В. Рудевська, заслужений артист України С. Оніпко, заслужений артист України Д. Степовий, заслужена артистка України Г. Некряч, артисти О. Некряч, В. Гаєвський, П. Лисенко.
На ознаменування 100-річчя від дня народження М.В. Гоголя міською владою було вирішено спорудити новий музично-драматичний театр. У 1953 році за проектом архітекторів О. Крилова та О. Малишенка розпочато будівництво. 7 листопада 1958 року відбулося урочисте відкриття сучасного приміщення музично-драматичного театру ім. М.В. Гоголя.
50-60 роки – період високого творчого підйому і розквіту театру. Наряду із зрілими акторами театру, народним артистом України Г. Лазарєвим, заслуженою артисткою України К. Сидорчук, заслуженою артисткою України Р. Алексеєнко, заслуженим артистом України П. Юзефовичем, артистами А. Плахотніченком, В. Поліцаром, Ю. Гравій до його лав приходить талановита молодь, яка пізніше стане провідним складом і справжніми майстрами сцени: народна артистка України В. Кожевникова, народний артист України В. Конопацький, народний артист України В. Мірошниченко, народний артист України Ю. Попов, народна артистка України Ж. Северін, заслужений артист України В. Репенко, заслужений артист України О. Зазимко, заслужений артист України В. Любанський, артистки С. Ковалевська, С. Піль, В. Бурлаков, Н. Шилінцева. Справжніми примами, співучими зірками полтавської сцени на довгі роки стають неперевершені народна артистка України Т. Кислякова та заслужена артистка України В. Волкова.
Надзвичайно співучий склад театру у співдружності з режисерами:Ю. Лисенком, народним артистом України С. Сміяном, народним артистом України В. Смоляком, заслуженим діячем мистецтв, народним артистом України Б. Прокоповичем, диригентом, заслуженим артистом України І. Раухом, хормейстером, заслуженим артистом України В. Єфремовим, балетмейстером А. Нюменом та народним художником України В. Геращенком, художником А. Камардою створюють низку яскравих музичних вистав: «Севастопольський вальс» К. Лістова, «Кубинська новела» Д. Шевцова, «Цирк засвічує вогні» Ю. Мілютіна, «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Дівчина і море» Д. Шевцова, «Дами і гусари» А. Фредро, «Під чорною маскою» Я. Лельганта, української класики «Сорочинський ярмарок» М. Старицького, «Наталка Полтавка» І. Котляревського, «Украдене щастя» І. Франка, «Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ’яненка. Остання, до речі, у постановці Ю. Лисенка і зараз входить до репертуару театру.
Вагомий вклад в творче життя театру внесли актори допоміжного складу. Віддані своїй справі, десятки років працюють в театрі артисти балету Д. Козачковський, Е. Козачковська, заслужений працівник культури України В. Голуб, Т. Голотнік, В. Луцай, Л. Луцай, Н. Мєгєдь, В. Петренко, Б. Сисоєв, артисти хору Г. Карлаш, Л. Медведєва, Є. Шевчук, артисти оркестру І. Бабяк, Г. Горголь, Г. Зубков, Ж. Камінер, Ю. Литвин, Е. Луцька, Т. Репенко, В. Цуваловська, Ю. Шапіро, Г. Шевелюхін, М. Щербина та ніші.
Період 1970 – 1980 рр. закріпив за театром славу одного з найкращих в Україні. Театр запрошують на гастролі в Москву, Ленінград. Під час цього туру театр дає виставу “Наталка Полтавка” І.П. Котляревського на сцені “Государственного Академического Большого театра”. Роль Петра у виставі виконує народний артист СРСР І.С. Козловський, який розпочинав своє творче життя саме на сцені полтавського театру. Творчі здобутки театру цього періоду пов’язані з іменами талановитих режисерів: заслуженим діячем мистецтв, народним артистом України Б. Прокоповичем, заслуженим артистом України В. Кашперським, С. Івахіним, А. Пундиком, В. Варецьким, В. Мірошниченком, балетмейстерами: заслуженим артистом України Є. Безгіним, С. Ковалевським, Д. Козачковським.
Злагоджений творчий акторський склад поповнюється новими іменами. Це народний артист України В. Голуб, народна артистка України Н. Ножинова, заслужений артист України С. Голуб, заслужений артист України В. Гостіщєв, заслужений артист України В. Івакін, заслужений артист України В. Миронович, заслужена артистка України Л. Михайличенко, заслужений артист України В. Попудренко, заслужений артист України О. Шеремет, заслужений артист України М. Дудник, артисти Т. Шапошнікова, Є. Мельниченко, М. Іванова, Л. Тимофеєва, Р. Приходько, В. Морус, К. Філатова.
Репертуар театру складають різні за жанрами вистави: «Герцогиня із Чикаго» І. Кальмана, «Хіба ревуть воли, як ясла повні» за Панасом Мирним, «А зорі тут тихі» за В. Биковим, «Віндзорські жартівниці» В. Шекспіра, «Моя чарівна леді» Г. Паскаля, «Декамерон» за Дж. Боккаччо, «Діти Арбату» А. Рибакова, «Титарівна», «Вій» М. Кропивницького та інші.
На початку 70-тих одразу дві вистави «Сім’я» І. Попова ( постановка Б. Прокоповича) та «Трибунал» А. Макайонка (постановка В. Кашперського) одержують нагороди всесоюзного і республіканського значення.
У 1972 році на сцені театру з’являється класична українська комедія «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого у постановці заслуженого діяча мистецтв, народного артиста України Б. Прокоповича, яка вже 40 років прикрашає репертуар театру. Показовим є й те, що всі ці роки незмінним виконавцем ролі Мартина лишається народний артист України Ю. Попов.
Яскравою подією у творчому житті театру вважається поява у 1976 році вистави «Енеїда» за І. Котляревським, п’єса нашого земляка В. Котляра. Режисери вистави заслужений діяч мистецтв, народний артист України Б. Прокопович, заслужений артист України В. Кашперський створили бурлескну феєрію з каскадом гумору і глибоким патріотичним змістом. Захоплені відгуки, і не тільки полтавського глядача, викликав образ Енея у виконанні заслуженого артиста України В. Попудренка.
Незабутньою подією 1982 року стала для колективу «гоголівців» робота над виставою М. Кропивницького «Дай серцю волю, заведе в неволю» з першим режисером театру, його основоположником – народним артистом України В. Скляренком.
Новим, сучасним віянням відзначився вихід у 1989 році рок-опери Г. Татарченка “Біла ворона” ( режисер Р. Валько), яка поповнила досягнення театру другою премією республіканського фестивалю.
Складні часи на початку 90-тих разом із суспільством, що зазнало економічної та політичної кризи, переживає і театр. Зайнятий нагальними проблемами, глядач втрачає цікавість до мистецтва, зал театру пустіє. Прагнучи виправити ситуацію, колектив випускає нові вистави: «Зойчина квартира» Ю. Рогози за М. Булгаковим, «Божевільна» Дж. Патрика, «Купальські бувалиці» Б. Жолдака. Та життя цих постанов було досить коротким.
Залучення до співпраці заслуженого діяча мистецтв України В. Бегми пожвавило творче життя театру, і в його репертуарі з’являються прекрасні оперети «Циган-прем’єр», «Принцеса цирку» І. Кальмана, «Російський секрет» В. Константінова і Б. Рацера, мюзикл «Есмеральда» Ю. Рогози за В. Гюго. Справжніми довгожителями цього складного періоду стали постановки «Крихітка» Ж. Летраза (реж. А. Поляк), «Ніч перед Різдвом» В. Кашперського за М. Гоголем, «Тітонька Чарлі» Ю. Хмельницького і В. Полякова ( реж. В. Кашперський).
Кінець 90-початок 2000 років пов’язані з роботою в театрі неординарних, цікавих режисерів Ю. Кочевенка та Л. Садовського. Під зовсім іншим, філософським поглядом з’являється в новій трактовці «Енеїда» за І. Котляревським, «Людина з Ламанчі» В. Вассермана і Д. Деріона, оригінальна версія життя і творчості великого драматурга і актора «В очікуванні короля, або обдурений чоловік» Ж.-Б. Мольєра, «Різдвяні мрії старої діви» Н. Птушкіної. За ініціативою художнього керівника театру О. Любченка та завідуючого музичною частиною, народного артиста України В. Скакуна в театрі відкриваються нові творчі підрозділи, виникають сучасні форми концертно-театралізованих програм «Вечір російського романсу», «Пісенні перлини України», «Чарівний світ танцю» (балетмейстер-постановник С. Мельник). Трупа театру поповнюється талановитою молоддю, яка нині складає когорту «майстрів сцени»: Т. Беленька, М. Томм, Т. Любченко, Б. Чернявський, С. Прокопович, Н. Сизова, Н. Савченко.
На базі театру неодноразово проводився заключний тур республіканського, а потім Всеукраїнського конкурсу на краще виконання ролі Наталки в безсмертній п’єсі І.П. Котляревського “Наталка Полтавка”. Переможцями цього конкурсу ставали актриси театру: заслужена артистка України В. Волкова (1969 р.) і артистка М. Томм (1994 р.).
Початок нового століття позначився для театру відновленням гастрольного життя, перемогами на всеукраїнських фестивалях “Театральна осінь – 2005” вистави “Ну й дітки понаставали!” С. Васильченка (режисера Л. Лабзової) дитячо-юнацької студії театру та “Класика сьогодні - 2008” вистави “Лісова пісня” Лесі Українки (режисера В. Шевченка). Почуття гордості викликає той факт, що остання робота відзначена нагородами у трьох номінаціях: «Краща режисура», «Краща жіноча роль» (Т. Любченко за роль Мавки ) та «Глядацькі симпатії».
Найвагоміша подія для нашої історії сталася у жовтні 2006 року, коли театру було надано статус академічного.
Полтавський театр шанує свою історичну славу. Пам’ятає майстрів, що починали своїй творчий шлях на нашій сцені. Всебічно підтримує надбання і кращі традиції, що склалися за довгі роки творчого життя театру.
|
